крихітний
КРИ́ХІТНИЙ, а, е, розм.
Дуже маленький; малесенький.
Входить [командир], хитаючись, в крихітну кімнатку і оглядається навколо (О. Довженко);
Придорожні берези струшували з крихітних сонних бруньок холодну росу (М. Стельмах);
Мишеня поблискує крихітними вугликами очиць (М. Руденко);
Листочки крихітні, несміливі, кожен з них сам по собі це дрібна зелена цяточка, а всі разомуже зелень, оця майже прозора зелень, здалеку схожа на смарагдовий серпанок (Г. Усач);
Ціла країна з лісами, струмками і крихітними залізничними станціями лежала під нею (Ю. Андрухович);
Був там і крихітний перстень, подарований Віті на шістнадцять років (Є. Кононенко);
Білі карлики – крихітні зірки з радіусом у тисячі кілометрів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)