крихітний
КРИ́ХІТНИЙ, а, е, розм. Дуже маленький; малесенький.
Входить [М. Щорс], хитаючись, в крихіт ну кімнатку і оглядається навколо (Довж., І, 1958, 184);
Придорожні берези струшували з крихітних сонних бруньок холодну росу (Стельмах, II, 1962, 250);
Мишеня поблискує крихітними вугликами очиць (Руд., Остання шабля, 1959, 159).
Словник української мови (СУМ-11)