крихточка
КРИ́ХТОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до кри́хта 1, 4.
– Ти знаєш, що в мене в хазяйстві зайва крихточка не пропадає (І. Нечуй-Левицький);
Тяжко, важко .. Мучитись у горю, а не вміти Того горя й крихточку вменшить (І. Франко);
Лео поскріб пальцями на дні кишені куцини, кинув до них сухеньку крихточку хліба (Олесь Досвітній);
– Ну то дай же я поцілую тебе, моя крихточко!.. – нахиляла [сусідка] Надіїну голову до свого упрілого обличчя (Яків Баш);
Якщо ж спокуса візьме гору і відщипнеш бодай крихточку від окрайця, все – цілий день будеш без хліба (М. Андрусяк);
– Сину! Тiльки не сердься... Ну, подумай сам, чим же ця крихточка винна, га? (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)