кровопивець
КРОВОПИ́ВЕЦЬ, вця, ч., зневажл.
Те саме, що кровоже́р.
[В'язень-лицар:] Тиран мій зблід би, він почув би вирок, народний вирок: ганьба кровопивцям! (Леся Українка);
Цілі покоління проливали свою кров у боротьбі проти .. всяких .. п'явок і кровопивців (В. Еллан-Блакитний);
Хочу лише сказати, що ви і тисячі вам подібних є нічим іншим, як сліпою зброєю в руках тих могутніх кровопивців, які сидять на позолочених тронах (М. Сиротюк);
– А то, – відказала кволо господиня, – що позбулися турбаївці кровопивців, а тепер до села не пускають ні суддю, ні поліцмейстера (Р. Іваничук);
Хто ті кровопивці, котрі висмоктали з моєї землі її первісну і стародавню радість? (С. Процюк).
Словник української мови (СУМ-20)