кроква
КРО́КВА, и, ж.
Два бруси, з'єднані в горішній частині під кутом і закріплені долішніми кінцями до стін будівлі, на яких тримається дах; стропило.
Держачися крокви, по латах, мов по сходах.., доліз [злодій] до бантини (І. Франко);
Високо зводилися вгору крокви рублених приміщень (О. Десняк);
Ось вони закінчили стріху і взялися за гребінь. Старий розібрав прілу солому і став застеляти крокви тоненькими снопиками очерету (М. Циба);
То був новий, недобудований цегляний будинок, на якому не було ще й даху, тільки біліли голі свіжотесані крокви (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)