крокувати
КРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Іти (у 1 знач.), перев. широким, розміреним кроком.
Виснажений, кiстлявий, але бадьорий, жвавий крокував Микула поруч iз своїм конем у веснянi днi до ниви (С. Скляренко);
Було так темно, що бійці губили один одного, хоч крокували поруч (Григорій Тютюнник);
Степ-Степанович крокував перевальцем, покрякуючи, випромінюючи заклопотані посмішки і розгризаючи на ходу живильні горішки-жарти (І. Росоховатський);
Крокував Лесь непримітними польовими стежками та й стиха насвистував журливу мелодію (І. Нижник);
Попри чималу грязюку на вулицях Києва новобранці-студенти і гімназисти крокували хвацько і весело, навіть співали, хто знав слова, вояцьких пісень (Ю. Покальчук);
* Образно. Писалось легко. Ніби то не перо шурхотіло, а думки, ясні й погожі, злагоджено крокували, зручно влягаючись у рядки (М. Сиротюк);
// Проходжуватися, прогулюватися.
На палубі у присмерку вечора густо крокували пасажири (Г. Епік);
Рома .. крокував вузьким коридором, недбало заклавши руки в кишені (Ю. Збанацький);
Джо крокував холом сюди й туди, то з'являючись у світлому колі ліхтаря, то зникаючи з нього (В. Чемерис);
Цілими днями я з кутка в куток крокував по її квартирі і думав тільки про неї (Ю. Андрухович).
2. перен. Досягати помітних успіхів у якій-небудь справі, розвиватися в якому-небудь напрямі; іти (у 5 знач.).
А наука крокувала семимильними кроками вперед і вперед (О. Іваненко);
– Наука має в собі могутні зародки і крокує широко (Микита Чернявський);
Технології крокують уперед з феноменальною швидкістю (із журн.).
3. перен. Наставати, наближатися (про певний відрізок часу, життя, про якусь подію і т. ін.); іти (у 15 знач.).
...Владно крокував новий рік, перекривши снігами все старе (М. Сиротюк);
Весна крокує по землі!.. (О. Ірванець);
// Насуватися, наближатися (про щось небезпечне, страшне, лихе і т. ін.).
По землі крокує зло, навіюючи жах, ніби воно непоборне (Е. Андієвська);
Атипова пневмонія крокує світом. Косить людей в Китаї, Гонконгу, Сінгапурі (Л. Костенко);
Грип крокує планетою (А. Кокотюха).
4. техн. Пересуватися, послідовно переставляючи опорні частини в напрямі руху (про машини, механізми).
Крокуючи, гірнича машина спирається на базу й одночасно перекидає лижі для нового ходу (з наук.-техн. літ.);
Він [екскаватор] крокував, низько опустивши свою сорокаметрову стрілу (В. Собко);
Он крокує екскаватор, Він бере пласти завзято. Знизу вверх і зверху вниз Почина новий розріз (Г. Бойко);
На Оболоні, в самім лоні, Крокують крани буйнотонні (І. Драч).
Словник української мови (СУМ-20)