крокус
КРО́КУС¹, у, ч.
Те саме, що крокі́с.
Дома ніяких квіток не було: .. царську борідку, гвоздики тільки що посіяли, ні крокуси, .. ні повний мак ще не зійшли (Грицько Григоренко);
Ми приносимо з лісу, з поля синьоокі проліски, золоті кульбабки, ніжні фіалки, пахучі конвалії, тендітні .. прозорі крокуси... (О. Копиленко);
Нані отримала через посильного пишний букет білих крокусів (Люко Дашвар);
А трохи далi – притрушенi опалим листям острiвцi бузкового кольору. Крокуси! Веснянi гiрськi квiти (Г. Вдовиченко);
Зразу ж під ними земля квітучі зростила мурави, Лотоси зрошені, крокус і купи густі гіацинта (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
КРО́КУС², у, ч.
Порошок оксиду заліза жовтогарячого (шафранового) кольору, що використовується для полірування металу, скла і т. ін.
Пасту для полірування металу можна зробити, змішуючи 5 частин віденського вапна з двома частинами крокусу та оксиду хрому (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)