крокувати
КРОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Те саме, що іти́ 1, 5; марширувати.
Незаможницьке військо хвацько крокувало з піснями від казарм до повітового нардому (Гончар, II, 1959, 243);
// Проходжуватися, прогулюватися.
На палубі у присмерку вечора густо крокували пасажири (Епік, Тв., 1958, 268).
2. техн. Пересуватися, послідовно переставляючи опорні частини в напрямі руху (про машини, механізми).
Він [екскаватор] крокував, низько опустивши свою сорокаметрову стрілу (Собко, Біле полум’я, 1952, 6).
Словник української мови (СУМ-11)