кроткий
КРО́ТКИЙ, а, е, заст.
Добрий, сердечний, лагідний.
Господь послав Тебе нам, кроткого пророка (Т. Шевченко);
Ти вже чудо сотворила Між чудес велике: Несподівано зробила Кротким серце дике (П. Куліш);
Тут же вбили Володимира Давидовича, князя чернігівського, доброго і кроткого (В. Чемерис);
// Який виражає доброту, лагідність, сумирність (про зовнішність).
Ваші риси – милі, кроткі – Довіку в пам'ять залягли! (П. Грабовський);
Иноді [іноді] вона неначе зневажливо й гордо приплющує очі й підводить голову. Але в той же час легенько всім лицем, навіть кротким чолом своїм, червоніє (В. Винниченко);
На хвилину перед очима зачервонів пурпуровий плащ, змучене, кротке, Божеське обличчя. Зв'язані руки, терновий, закривавленій вінок (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)