круглуватий
КРУГЛУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи заокруглений, наближений до круглої (у 1 знач.) форми.
Дно скрізь видно; воно закидане круглуватим камінням (І. Нечуй-Левицький);
Дмитро Холод помітив на круглуватому Логвиновому обличчі легке хвилювання (Г. Епік);
На позір він був сорока років, зросту середнього, обличчям смаглявий і блідий, очі його виблискували, ніс мав круглуватий, волосся, пригадується, чорне і невелику борідку клином (В. Чемерис);
Пан Микола жвавий, круглуватий, трохи молодший за пана Володимира, але вочевидь з гарячим, неспокійним характером, озвався одразу ж бурхливо (Ю. Покальчук).
Словник української мови (СУМ-20)