круглуватий
КРУГЛУВА́ТИЙ, а, е. Трохи заокруглений; круглястий.
Дно скрізь видно; воно закидане круглуватим камінням (Н.-Лев., II, 1956, 416);
Дмитро Холод помітив на круглуватому Логвиновому обличчі легке хвилювання (Епік, Тв., 1958, 30).
Словник української мови (СУМ-11)