круговий
КРУГОВИ́Й, а́, е́.
Який відбувається, здійснюється, розташовується, переміщується і т. ін. по кругу, по колу.
Двері я замкну. Цезар обійде покій круговим хідником (Н. Королева);
Екрани кругового огляду замерехтіли, відкрилися в безодню зоряного безміру (О. Бердник);
На медалі був зображений бородатий, носатий чоловік .. Перед ним стояв озброєний чоловік у супроводі слуг і подавав йому коштовну посудину з круговим написом: “Володарі, що збирають данину з народів, приносять данину своєму слузі” (П. Загребельний);
– Ми думаємо, що найкраще навчатися за круговою системою. Сьогоднi викладає уроки один, завтра другий, пiслязавтра третiй (В. Нестайко);
Вадим не ображається, тільки коньяк у келиху збовтує непотрібно часто – коротким, дещо нервовим круговим рухом (О. Забужко);
// у знач. ім. кругова́, во́ї, ж., заст. Чарка, з якої по черзі п'ють усі, хто сидить за столом, у крузі.
– Правильно каже Юхим .. Сидиш у кругу, так кругову й пий! А хитрувати нічого (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)