кружина
КРУЖИНА́, и́, ж., розм.
1. Навколишній простір; околиця (див. око́лиця¹ 1, 2).
Зелений гай, пахуче поле В тюрмі приснилися мені, – І луг широкий, наче море, І тихий сум на кружині (П. Грабовський);
“Пісочкове”, – сумно подумав Гаврило, оглядаючи широку лугову кружину (Григорій Тютюнник);
Я зіркою безсонною зацвів на кружині, Світив у вікна соняхом, а ти своєї: “Ні” (Б. Олійник).
2. Обвід, окружність.
Кружини в ній [долині] було трохи більше, як півмилі (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)