кружина
КРУЖИНА́, и́, ж., розм.
1. Навколишній простір; околиця (див. око́лиця¹ 1, 2).
Зелений гай, пахуче поле В тюрмі приснилися мені, – І луг широкий, наче море, І тихий сум на кружині (П. Грабовський);
“Пісочкове”, – сумно подумав Гаврило, оглядаючи широку лугову кружину (Григорій Тютюнник);
Я зіркою безсонною зацвів на кружині, Світив у вікна соняхом, а ти своєї: “Ні” (Б. Олійник).
2. Обвід, окружність.
Кружини в ній [долині] було трохи більше, як півмилі (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кружина — див. дорога Словник синонімів Вусика
- кружина — -и, ж., рідко. 1》 Навколишній простір; околиця. 2》 розм. Обвід, окружність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кружина — КРУЖИНА́, и́, ж., рідко. 1. Навколишній простір; околиця. Зелений гай, пахуче поле В тюрмі приснилися мені, — І луг широкий, наче море, І тихий сум на кру-жині (Пісні та романси.. Словник української мови в 11 томах
- кружина — Кружина, -ни и кружиня́, -ні́ ж. Окружность. Чотирі четверті кружині. Черниг. у. Се болото верстов із сім кружині. Словник української мови Грінченка