кружити
КРУЖИ́ТИ, кружу́, кру́жиш, недок.
Те саме, що кружля́ти 1–4, 7, 8.
Кружив навколо Півня і намагався застигнути його зненацька і щосили вдарити. Та дядько був прудкіший (Ю. Логвин);
Не дурно, що вість про приготування нового повстання незвичайно жваво кружила між людом (М. Грушевський);
Вгорі тепер шум збільшився, зривались гострі й дужі хвилі, зачіпали верхів'я і з усіх сил кружили ними, вириваючи глибокі ями в зелі корон (М. Івченко);
Цілий вечір Цвітанка почувала себе щасливою. Міцні гарячі руки Києві легко кружили її в танці (В. Малик);
Гайворони метушаться, то осторонь присядуть, то зірвуться кружити, як вихрова мряковина, пронизливо крячучи (В. Барка);
Мені здається, що в моїх жилах кружить кров швидше, а думки стали гнучкіші (О. Кобилянська);
Перед паном стояла гальба пива; між селянами кружили дві квартові фляшки горілки; чарки і фляшки йшли з рук до рук (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)