крутиголова
КРУТИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм.
Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших.
Лукія, нахилившись до капітана, стишено-інтимно пояснює йому, що то дочка Горпищенка-чабана. – Ох, крутиголова, натанцюється хтось від неї... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)