крутиголова
КРУТИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших.
Лукія, нахилившись до капітана, стишено-інтимно пояснює йому, що то дочка Горпищенка-чабана.— Ох, крутиголова, натанцюється хтось від неї… (Гончар, Тронка, 1963, 140).
Словник української мови (СУМ-11)