Значення в інших словниках
-
крутиголова —
крути́голова іменник чоловічого або жіночого роду, істота той (та), хто обдурює, морочить інших, намагається викликати до себе симпатію, кохання розм.
Орфографічний словник української мови
-
крутиголова —
-и, ч. і ж., розм. Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
крутиголова —
КРУТИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших. Лукія, нахилившись до капітана, стишено-інтимно пояснює йому, що то дочка Горпищенка-чабана. – Ох, крутиголова, натанцюється хтось від неї... (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
-
крутиголова —
КРУТИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших. Лукія, нахилившись до капітана, стишено-інтимно пояснює йому, що то дочка Горпищенка-чабана.— Ох, крутиголова, натанцюється хтось від неї… (Гончар, Тронка, 1963, 140).
Словник української мови в 11 томах