крутиголова

крути́голова

-и, ч. і ж., розм.

Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших.

Значення в інших словниках

1. крутиголова — крути́голова іменник чоловічого або жіночого роду, істота той (та), хто обдурює, морочить інших, намагається викликати до себе симпатію, кохання розм.  Орфографічний словник української мови
2. крутиголова — див. звабник  Словник синонімів Вусика
3. крутиголова — КРУТИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших. Лукія, нахилившись до капітана, стишено-інтимно пояснює йому, що то дочка Горпищенка-чабана. – Ох, крутиголова, натанцюється хтось від неї... (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. крутиголова — КРУТИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших. Лукія, нахилившись до капітана, стишено-інтимно пояснює йому, що то дочка Горпищенка-чабана.— Ох, крутиголова, натанцюється хтось від неї… (Гончар, Тронка, 1963, 140).  Словник української мови в 11 томах