кріпильний

КРІПИ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. гірн. Признач. для кріплення стелі, лави і т. ін. в шахті.

Вугольок [вугілля] там, як масло, швидко наженете своє. Тут треба провітрити і кріпильного лісу (Ю. Яновський);

Беймбет повинен назбирати трісок та всякого ломаччя, що лишилось од кріпильного дерева, й розвести багаття, бо треба грітись конвоїрові й самому собі (Б. Антоненко-Давидович);

Я оце по рудниках гасав, хотів кріпильного лісу добути для свинарників (О. Гончар).

2. техн. Стос. до кріплення (у 1 знач.).

Кріпильні роботи на пошкодженій шахті продовжувалися (з газ.);

// Признач. для скріплювання, з'єднування частин машин і конструкцій.

До кріпильнх виробів належать шурупи, дюбелі, анкери (з навч. літ.);

Мартін зчудовано розглядав кріпильні гвинти і силовий кабель (із журн.).

Значення в інших словниках

1. кріпильний — кріпи́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кріпильний — -а, -е. 1》 гірн. Признач. для кріплення стелі, лави тощо в шахті. Кріпильний ліс. Кріпильні матеріали. 2》 тех. Стос. до кріплення (у 1 знач.). Кріпильні роботи. || Признач. для скріплювання, з'єднування частин машин і конструкцій. Кріпильна різьба. Кріпильна деталь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кріпильний — Зміцнювальний  Словник чужослів Павло Штепа
4. кріпильний — КРІПИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. гірн. Признач. для кріплення стелі, лави тощо в шахті. Кріпильний ліс; Кріпильні матеріали. 2. техн. Стос. до кріплення (у 1 знач.). Кріпильні роботи; // Признач. для скріплювання, з’єднування частин машин і конструкцій. Кріпильна різьба; Кріпильна деталь.  Словник української мови в 11 томах