кріпшати
КРІ́ПШАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що міцні́шати.
Я чув, що кріпшаю душею, Росту, яснішає мій зір (І. Франко);
Плачу з незглибимого смутку і кріпшаю. Справді, я кріпшаю, почувши голос музики (О. Кобилянська);
Зима кріпшала з дня на день. Впали великі сніги, а потім потиснули морози (Б. Лепкий);
Гамір кріпшав із хвилі на хвилю (К. Гриневичева).
Словник української мови (СУМ-20)