кріс
КРІС, а, ч., діал.
Рушниця.
В чересі кріс, в руках топір, Буяє леґінь (М. Устиянович);
Ось блищить мій кріс, – ціль добра (І. Франко);
Або йому що? Степ батько, Січ – мати, йому не страшні ні кріси, ні гармати. Такі-то козаки! (Б. Лепкий);
Кілька вояків витягають з касарен скоростріли й виносять кріси (У. Самчук);
Дівчина стоїть із крісом На посту (Д. Павличко);
Стрільці на ходу насаджували на кріси багнети (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)