кріс —
креса, ч., зах. Рушниця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кріс —
див. гвинтівка, гвер, карабін
Словник чужослів Павло Штепа
кріс —
КРІС, а, ч., діал. Рушниця. В чересі кріс, в руках топір, Буяє леґінь (М. Устиянович); Ось блищить мій кріс, – ціль добра (І. Франко); Або йому що? Степ батько, Січ – мати, йому не страшні ні кріси, ні гармати. Такі-то козаки! (Б.
Словник української мови у 20 томах
кріс —
кріс військ. рушниця (ст): Не дав собі зав'язати очей і сміло дивився в дула крісів, з яких за хвилину мала вилетіти його смерть (Шухевич); Це був справжній герой!...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
кріс —
РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст., ҐВЕР діал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКА заст., КРЕСА́К заст., ФУ́ЗІЯ заст.
Словник синонімів української мови
кріс —
КРІС, а, ч., зах. Рушниця. В чересі кріс, в руках топір. Буяє легінь тобою (Пісні та романси.., II, 1956, 66); Ось блищить мій кріс,— ціль добра (Фр., X, 1954, 45); Дівчина стоїть із крісом На посту (Павл., Пальм, віть, 1962, 57).
Словник української мови в 11 томах
кріс —
Кріс, кре́са м. мн. креси́. Ружье (кремневое). Шух. 1. 229. У нас справа швидка: з креса та в груди. Федьк.
Словник української мови Грінченка