кріселко
КРІСЕ́ЛКО, а, с.
Зменш.-пестл. до крі́сло 1, 2.
Опустивсь Любораченко на кріселко, і сам не знає, що з ним діється (А. Свидницький);
Скрізь без ладу розставлені старовинні меблі: стільці, кріселка, столи (С. Васильченко);
Вона присіла на кріселко й у дзеркальних дверях шафи на одяг побачила своє відображення (Б. Антоненко-Давидович);
Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка (М. Стельмах);
На відміну від настирливих ринкових торговців, чемна дівчина одразу ж знову сіла в своє кріселко (І. Роздобудько);
Педагогічний люд розбігся по вільних кріселках за великим столом у суміжній із кабінетом кімнаті (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)