кріселко
КРІСЕ́ЛКО, а, с. Зменш.-пестл. до крі́сло 1, 2.
Опустивсь Любораченко на кріселко, і сам не знає, що з ним діється (Свидн., Люборацькі, 1955, 177);
Скрізь без ладу розставлені старовинні меблі: стільці, кріселка, столи (Вас., III, 1960, 222);
Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка (Стельмах, І, 1962, 271).
Словник української мови (СУМ-11)