кріпшати
КРІ́ПШАТИ, аю, аєш, недок., розм., рідко. Те саме, що міцні́шати.
Я чув, що кріпшаю душею, Росту, яснішає мій зір (Фр., XIII, 1954, 411);
Насувалася ніч. Мороз кріпшав (Шер., В партиз. загонах, 1947, 46).
Словник української мови (СУМ-11)