кудрі

КУ́ДРІ, ів, мн., фольк., рідко.

Кучері (у 1 знач.).

Від розкоші кудрі (кучері) в'ються, від журби січуться (Номис);

Ішов, ішов, аж з русих кудрів В три ряди капав піт на ніс (І. Котляревський);

Його русяве волосся спадало густими кудрями на плечі (І. Франко);

Тоді орли сизопері налітали, На кудрі наступали, З лоба очі висмикали (А. Кащенко).

Значення в інших словниках

1. кудрі — -ів, мн., фольк., рідко. Кучері (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кудрі — КУ́ДРІ, ів, мн., фольк., рідко. Кучері (у 1 знач.). Від роскоші кудрі (кучері) в’ються, від журби січуться (Номис, 1864, № 13499).  Словник української мови в 11 томах
3. кудрі — Кудрі см. кудерь.  Словник української мови Грінченка