кукан

КУКА́Н, а, ч.

Рибальське пристосування для збереження спійманої риби живою у воді.

Іде [Олеся] з-за баркана з вудками і скільки рибин на кукані (М. Кропивницький);

В кожного з нас біля боку шворка теліпається. На кінці шворки – корок. На ту шворку нанизують зловлену рибу, а зветься вся та штуковина куканом (Ю. Збанацький);

Оддалiк пiдтюпцем котився третiй Пузирiв онук. З двома вудочками i двома вербовими куканами (Ю. Логвин);

Кукани бувають різних типів та конструкцій – це може бути шнур, мотузка, трос, загострена сучкувата палиця. Кукани використовують, здебільшого, для великої риби, дрібну саджають у садок (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. кукан — кука́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кукан — див. вірьовка  Словник синонімів Вусика
3. кукан — -а, ч. У рибалок – тонка мотузка, на яку нанизують пійману рибу; низка (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кукан — НИ́ЗКА (про нанизану певну кількість риби, а також нитку, лозину тощо, призначену для цього); МЕ́ТКА розм. (про нанизану рибу); КУКА́Н (у рибалок — довга нитка, мотузка, на яку нанизують рибу).  Словник синонімів української мови
5. кукан — КУКА́Н, а, ч. У рибалок — тонка мотузка, на яку нанизують пійману рибу; низка (у 1 знач.). Іде [Олеся] з-за баркана з вудками і скільки рибин на кукані (Кроп., II, 1958, 331); В кожного з нас біля боку шворка теліпається. На кінці шворки — корок.  Словник української мови в 11 томах
6. кукан — Кукан, -на м. Тонкая веревочка, на которую рыбаки нанизываютъ пойманную рыбу. Одесса.  Словник української мови Грінченка