кукан

кука́н

-а, ч.

У рибалок – тонка мотузка, на яку нанизують пійману рибу; низка (у 1 знач.).

Значення в інших словниках

1. кукан — кука́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кукан — див. вірьовка  Словник синонімів Вусика
3. кукан — КУКА́Н, а, ч. Рибальське пристосування для збереження спійманої риби живою у воді. Іде [Олеся] з-за баркана з вудками і скільки рибин на кукані (М. Кропивницький); В кожного з нас біля боку шворка теліпається. На кінці шворки – корок.  Словник української мови у 20 томах
4. кукан — НИ́ЗКА (про нанизану певну кількість риби, а також нитку, лозину тощо, призначену для цього); МЕ́ТКА розм. (про нанизану рибу); КУКА́Н (у рибалок — довга нитка, мотузка, на яку нанизують рибу).  Словник синонімів української мови
5. кукан — КУКА́Н, а, ч. У рибалок — тонка мотузка, на яку нанизують пійману рибу; низка (у 1 знач.). Іде [Олеся] з-за баркана з вудками і скільки рибин на кукані (Кроп., II, 1958, 331); В кожного з нас біля боку шворка теліпається. На кінці шворки — корок.  Словник української мови в 11 томах
6. кукан — Кукан, -на м. Тонкая веревочка, на которую рыбаки нанизываютъ пойманную рыбу. Одесса.  Словник української мови Грінченка