кукуріку
КУКУРІ́КУ́, виг.
Звуконаслідування, що означає крик півня.
– Кукуріку! – заспівав півень, злітаючи на паркан (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена);
// у знач. пред.
Довго, довго дивувались [русалки] На її уроду... Треті півні: кукуріку! – Шелеснули в воду (Т. Шевченко);
Злітає з сідала котра [курка], або оце доріжкою йде, зупиниться, витягне шию і, неначе півник який молоденький: кукуріку! (А. Тесленко);
// у знач. ім.
Протягли своє “ку-ку-рі-ку!” горлаті півні... (Панас Мирний);
Не тільки на приходстві, але й у селі майже не чути було ніякого ґеґу, кваку, ні кукуріку (Б. Лепкий);
Найдовше він імітував півня, і його “кукуріку” переможно лунало з карети (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)