кулешка
КУЛЕ́ШКА, и, ж., діал.
Зменш.-пестл. до куле́ша.
Десь дитина занеможе, десь жінка у злогах, а я йду з горнєтком [горнятком] та й несу молочка. Та й сирця [сирцю] я роздавала людям до кулешки (В. Стефаник);
– Я так люблю... кулешку... – перебив нараз протяжно, ніби потішав мовчаливу матір (О. Кобилянська);
В більшості діти їли несолену кулешку (П. Козланюк);
Повечерявши рідкою кулешкою, почали лаштуватись до сну, бо були струджені (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)