кулешик

КУЛЕ́ШИК, у, ч.

Зменш.-пестл. до кулі́ш.

Поодаль був малий Телешик, Він плакав і лигав кулешик (І. Котляревський);

Ось сонечко зайде, пан пустить маму додому кулешику варити, Тарасика годувати (С. Васильченко);

Кулешик – як амброзія. Хоч би й самому цезареві (Н. Королева);

– А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав Бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Григорій Тютюнник);

– Дядьку Миколо, може, ви хліба з'їсте? – підніс йому шматок. – А завтра я кулешику зварю (К. Гриб).

Значення в інших словниках

1. кулешик — куле́шик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кулешик — -у, ч. Зменш.-пестл. до куліш.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кулешик — КУЛЕ́ШИК, у, ч. Зменш.-пестл. до кулі́ш. Поодаль був малий Телешик, Він плакав і лигав кулешик (Котл., І, 1952, 212); — А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Тют., Вир, 1960, 81).  Словник української мови в 11 томах