кулешик
КУЛЕ́ШИК, у, ч. Зменш.-пестл. до кулі́ш.
Поодаль був малий Телешик, Він плакав і лигав кулешик (Котл., І, 1952, 212);
— А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Тют., Вир, 1960, 81).
Словник української мови (СУМ-11)