кулешка

КУЛЕ́ШКА, и, ж., діал. Зменш.-пестл. до куле́ша.

— Я так люблю… кулешку…— перебив нараз протяжно, ніби потішав мовчаливу [мовчазну] матір (Коб., III, 1956, 530);

Повечерявши рідкою кулешкою, почали лаштуватись до сну, бо були струджені (Мур., Бук. повість, 1959, 47).

Значення в інших словниках

1. кулешка — куле́шка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. кулешка — -и, ж., діал. Зменш.-пестл. до кулеша.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кулешка — КУЛЕ́ШКА, и, ж., діал. Зменш.-пестл. до куле́ша. Десь дитина занеможе, десь жінка у злогах, а я йду з горнєтком [горнятком] та й несу молочка. Та й сирця [сирцю] я роздавала людям до кулешки (В. Стефаник); – Я так люблю... кулешку...  Словник української мови у 20 томах