Словник української мови у 20 томах

кульбабка

КУЛЬБА́БКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до кульба́ба.

При дорозі затаїлася в траві кульбабка. Вона вже одцвіла. Голівка її в біленькій прозорій шапочці (О. Копиленко);

Лучка у плавнях вже зеленіла, перші кульбабки вже розкрили свої сонячні личка у цьому південному краю (Ю. Смолич);

* Образно. Наслiдили золотом кульбабки вiд паркану й далi, до Днiпра (І. Жиленко);

* У порівн. Він буде няньчити внуків – цілу гирилицю [купу] внуків, білявеньких і пухнастих, голівки, як кульбабки (О. Забужко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. кульбабка — кульба́бка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. кульбабка — -и, ж. Зменш.-пестл. до кульбаба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кульбабка — КУЛЬБА́БКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кульба́ба. Лучка у плавнях вже зеленіла, перші кульбабки вже розкрили свої сонячні личка у цьому південному краю (Смолич, V, 1959, 697); При дорозі затаїлася в траві кульбабка. Вона вже одцвіла. Голівка її в біленькій прозорій шапочці (Коп., Як вони.., 1961, 8).  Словник української мови в 11 томах