кульгавий
КУЛЬГА́ВИЙ, а, е.
З укороченою, ушкодженою чи хворою ногою; кривий (у 5 знач.).
Я допоміг Жабі та кульгавому Іванові влізти у вагон і стрибнув слідом за ними (Олесь Досвітній);
Вона вкинула барліг у станок до кульгавих поросят (С. Добровольський);
Промовчала [Галина], жаліючи ще більше кульгавого літнього чоловіка (Б. Антоненко-Давидович);
Браму відчинив .. кульгавий челядник з насупленим поглядом з-під важких брів (Ю. Винничук);
З передсвітанної мли на тебе випливе якась дивна кульгава постать, і ти ледве впізнаєш Гриця (Ю. Андрухович);
// у знач. ім. кульга́вий, вого, ч.; кульга́ва, вої, ж. Те саме, що кульга́.
Почали сходитися вовки, а ззаду них старий вовк .. Вовк перепитав усіх, ніхто не знав. Тоді став питати кульгавого (А. Калин);
Усі чоловіки від неї божеволіли, а вона кульгавого та шаблею порубаного любила (Люко Дашвар);
Діставали подарунки і кульгаві, і каліки (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);
// перен. Такий, що має певні недоліки (про почуття, душу, ставлення до чогось і т. ін).
Ваші душі жіноцькі, кульгаві (О. Кониський);
– Але чи ж можна таку дерев'яну скриньку порівнювати з провидінням. – Усі порівняння кульгаві, еміненціє (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)