кулявий
КУЛЯ́ВИЙ, а, е, діал.
Кульгавий.
Довбуша не велів брати [пан], бо Довбуш був кулявий (з переказу);
В тім селі жив Іван Медвідь, такий собі хлоп, як інші, тільки що кулявий на одну ногу (Б. Лепкий);
Довгі місяці в Римі панував сум. Італьянську [італійську] фашистську армію били скрізь, мов кулявого собаку (П. Козланюк);
– Йо, в сам раз їм тепер кулявий каліка потрібний! Сидиш, їдеш, тішся, що живеш! (О. Лисяк).
Словник української мови (СУМ-20)