кулявий
КУЛЯ́ВИЙ, а, е, діал. Кульгавий.
Довбуша не велів брати [пан], бо Довбуш був кулявий (Укр.. казки, легенди.., 1957, 446);
Довгі місяці в Римі панував сум. гтальянську фашистську армію били скрізь, мов кулявого собаку (Козл., Щури.., 1956, 195).
Словник української мови (СУМ-11)