кумуляція
КУМУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., спец.
1. Накопичення матеріальних та нематеріальних ресурсів.
Кейнсіанська політика з часом призводить до кумуляції державного боргу і руйнує необхідні для її втілення очікування (з наук. літ.);
Концептуальне осмислення категорій культури знаходить своє втілення в системі образів, які є своєрідною нішею для кумуляції світогляду народу (з навч. літ.);
Слід забезпечити кумуляцію і постійне збереження всієї наявної електронної наукової інформації (із журн.);
// Поєднання певних ознак, рис і т. ін.
Закінченню притаманна також кумуляція, або поєднання в одній морфемі-закінченні кількох грамем (з наук. літ.).
2. Нагромадження в організмі людини, тварин і в навколишньому середовищі різних речовин.
Екологічну загрозу може становити кумуляція хімічних речовин (з наук.-попул. літ.);
Такі препарати повинні мати високу біодоступність, достатнє проникнення у клітини, відсутність кумуляції в організмі, що дозволятиме їх використання протягом тривалого періоду (з навч. літ.).
3. фіз. Концентрація енергії спрямованого вибуху.
Кумуляція досягається наданням спеціальної форми зарядам вибухових речовин (з навч. літ.).
4. юр. Поєднання дипломатичним представником своїх функцій у кількох державах; співпраця між країнами у певній галузі.
Діагональна кумуляція діє між більш ніж двома країнами, за умови, що вони уклали угоди про вільну торгівлю, які містять ідентичні правила походження товарів та норми щодо кумуляції між ними (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)