кумцьо
КУ́МЦЬО, мця, ч.
Пестл. до кум¹.
На кумцьовім дворі явір зелененький, тото [то вже] нам ся удав [сподобався] кумцьо молодейкий [молоденький] (з народної пісні);
– Пора їхать! пора! – каже гість .. – Пождіть, кумцю! Ще хвилиночку, – просить паніматка (А. Свидницький);
– Робіть що, кумцю, бо не дочекаю! Щось мені той день раком лізе (Б. Лепкий);
– Так що вибачай, кумцю, але доведеться й тобі видобувати гроші з гамана – перед ринком усі рівні (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)