кумцьо

ку́мцьо

-я, ч.

Пестл. до кум.

Значення в інших словниках

1. кумцьо — ку́мцьо іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кумцьо — див. кум  Словник синонімів Вусика
3. кумцьо — КУ́МЦЬО, мця, ч. Пестл. до кум¹. На кумцьовім дворі явір зелененький, тото [то вже] нам ся удав [сподобався] кумцьо молодейкий [молоденький] (з народної пісні); – Пора їхать! пора! – каже гість .. – Пождіть, кумцю! Ще хвилиночку, – просить паніматка (А.  Словник української мови у 20 томах
4. кумцьо — КУ́МЦЬО, мця, ч. Пестл. до кум¹.  Словник української мови в 11 томах
5. кумцьо — Кумцьо, -ця м. ум. отъ кум.  Словник української мови Грінченка