кумця

КУ́МЦЯ, і, ж.

Пестл. до кума́.

Ой, кумцю моя, принесу ти [тобі] жита (з народної пісні);

Кумця кумці до вуха, а від кумці увесь світ слуха (приказка);

Вони, кумцю [Мотре], дуже любляться, Гнат із Настею! (М. Коцюбинський);

* У порівн. Кушум помирає, а російський лікар, мов кумця-плетуха, позирає, що діється на вулиці (М. Дашкієв).

Значення в інших словниках

1. кумця — ку́мця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кумця — див. кума  Словник синонімів Вусика
3. кумця — -і, ж. Пестл. до кума.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кумця — КУ́МЦЯ, і, ж., Пестл. до кума́. Коли ж вони, кумцю [Мотре], дуже любляться, Гнат із Настею! (Коцюб., І, 1955, 51).  Словник української мови в 11 томах
5. кумця — Кумця, -ці ж. ум. отъ кума.  Словник української мови Грінченка