кумів
КУ́МІВ, мова, мове.
Прикм. до кум¹.
Родина – кумового наймита дитина (приказка);
Перед репродуктором стоїть кумова мама (сімдесят три їй), .. держиться за стільця і підскакує (Остап Вишня);
Це для мужиків страшніше, аніж кумів танковий удар (А. Кокотюха);
// Який належить кумові.
Невтямки, мабуть, їй, яке то з кумового пива буде диво, а не озивається і не пита (Марко Вовчок);
Прийшов Химчек у потік, підходить до кумового оседку [житла] (Г. Хоткевич);
Кролятник кумів оминув [Реп'ях], до власної хати додибав (Люко Дашвар).
Словник української мови (СУМ-20)