кумів
КУ́МІВ, мова, мове. Належний кумові.
Невтямки, мабуть, їй, яке то з кумового пива буде диво, а не озивається і не пита (Вовчок, VI, 1956, 280);
// Прикм. до кум¹.
Перед репродуктором стоїть кумова мама (сімдесят три їй), ..держиться за стільця і підскакує (Вишня, І, 1956, 399).
Словник української мови (СУМ-11)