кунак
КУНА́К, а́, ч.
У кавказьких горців – людина, зв'язана з іншою зобов'язанням взаємної дружби, захисту, гостинності; приятель.
Він відчував, що ті люди недоброзичливо настроєні до його кунака, але не знав, як захистити його (Григорій Тютюнник);
Ахмет був кунаком Кожуха. Що тепер міг Кожух для нього зробити? (Д. Білий);
// жарт., рідко. Друг, товариш.
Видно, міцно ви потоваришували, – відзначає не без шпильки керівник делегації. – Просто кунаки, нерозлийвода (О. Гончар);
– Ми кровні кунаки. На курорті познайомилися (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)