кунган

КУНГА́Н, а, ч.

У тюркських народів та кавказьких горців – високий глек з носиком.

Наповнивши вузькошиї глеки-кунгани дзвінкою холодною цівкою, спритно ставили [жінки] глеки на плечі (З. Тулуб);

Він ставить кунган з зеленим чаєм на вогонь (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. кунган — кунга́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кунган — див. кумган.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кунган — КУНГА́Н, а, ч. У тюркських народів та кавказьких горців — високий глек з носиком. Наповнивши вузькошиї глеки-кунгани дзвінкою холодною цівкою, спритно ставили [жінки] глеки на плечі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 214).  Словник української мови в 11 томах