кунган
КУНГА́Н, а, ч. У тюркських народів та кавказьких горців — високий глек з носиком.
Наповнивши вузькошиї глеки-кунгани дзвінкою холодною цівкою, спритно ставили [жінки] глеки на плечі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 214).
Словник української мови (СУМ-11)