куничний

КУНИ́ЧНИЙ, а, е.

Те саме, що куни́чий.

Він головно хотів якнайскоріше виміняти боброві та куничні шкірки на метал чи сукно (Юліан Опільський);

Куничне платили ті, які видавали дочок заміж (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. куничний — куни́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. куничний — -а, -е. Прикм. до куниця 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куничний — КУНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до куни́ця 1. Він головно хотів якнайскоріше виміняти боброві та куничні шкірки на метал чи сукно (Оп., Іду.., 1958, 278).  Словник української мови в 11 томах