куничий

КУНИ́ЧИЙ, а, е.

Прикм. до куни́ця; куничний.

Старці вирішили сплатити житом – по ходовій ціні: півпуда за куничий смушок, півберковця за дві овечки (І. Білик);

Найбравіші з-поміж них носять .. сукняний халат, підбитий лисячим або благородним куничим хутром, шапка з такого ж хутра та чоботи з червоного сап'яну без острогів (з наук.-попул. літ.);

// Зробл. з хутра куниці (у 1 знач.).

Граф Ганелон наляканий був дуже, У гніві скинув він куничу шубу, Зоставсь на ньому лиш каптан шовковий (В. Пащенко, пер. з фр. епосу “Пісня про Роланда”).

Значення в інших словниках

1. куничий — куни́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. куничий — -а, -е. Прикм. до куниця 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куничий — КУНИ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до куни́ця 1.  Словник української мови в 11 томах