купецтво
КУПЕ́ЦТВО, а, с.
1. Купецький стан.
Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (П. Кочура);
Починаючи з ХІІІ ст., у Європі набувають розмаху дії іспанського, англійського, німецького дворянства та верхніх прошарків купецтва й міщанства щодо поступового обмеження королівської влади (з навч. літ.).
2. Збірн. до купе́ць 1.
– Треба як личить стрінути дорогих гостей! Це тобі не ярмаркове купецтво та крамарство, що в одну хату по п'ять душ влазить (Панас Мирний);
Батько Гожієнка був дрібний крамар, що пнувся в пани і терся між купецтвом, через те й сини його з усіх сил тягнулися до синків земського начальства, протоієрея і начальника пошти (Б. Антоненко-Давидович).
3. заст. Заняття купця (у 1 знач.); торгівля.
Сухобрус усе ходив до магазину, не кидаючи купецтва (І. Нечуй-Левицький);
– Я покинув купецтво, яким займалися мої батьки, і переселився з Корсуня в Царгород (Юліан Опільський);
Міщило мав батька-купця десь у Києві. По смерті батьковій не взявся до купецтва, а мерщій кинувся прогулювати батьків набуток (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)